Бути фанатом будь-якого виду спорту означає належати до ком'юніті вболівання, моди і дозвілля. Американський спорт подарував нам цілу поп-культуру: кіно, музику, кросівки, футболки і бейсболки. The Village Україна разом із 47 Brand поговорили з українськими фанатами баскетболу, американського футболу і бейсболу про те, за що вони люблять ці види спорту.

 

Я фанат баскетболу

Вадим Муха

Професія:

Вік:

Досвід вболівання:

Улюблена команда:

Улюблений гравець:

фізик-ядерник

25 років

15 років

«Лос-Анджелес Лейкерс»

Кавай Леонард

Про захоплення баскетболом

Ми з братом захопилися баскетболом, коли мені було 9 років, а йому 14. Тоді ми записували трансляції матчів НБА на касети вночі, бо батьки не дозволяли в цей час дивитися телевізор, а вранці переглядали ігри.

Я граю в баскетбол уже понад 10 років. Ще в шкільні роки був у складі збірної школи, а також постійно грав з друзями у дворі – для нас це було культове місце. Пізніше, коли навчався в КПІ, ходив на секцію баскетболу та грав за факультет.

Я не займаюся цим видом спорту професійно, але й досі не пропускаю можливості зібратися з друзями і зіграти на майданчику. Раніше ми грали десь раз на тиждень у дворі або збирали команду з найкращих гравців і влаштовували матчі проти іншого двору.

Про фаворитів

У першому матчі, який я побачив, грала команда «Лос-Анджелес Лейкерс», тому я почав вболівати за неї. До того ж до команди входив Станіслав Медведенко – один з небагатьох українців, який грав у НБА і став його двократним чемпіоном. «Лос-Анджелес Лейкерс» – одна з найстаріших баскетбольних команд. У Джека Ніколсона є абонемент на всі їхні матчі, і він ходить на них уже більш як двадцять років.

Тому одна з моїх найбільших мрій —  піти разом з братом на матч «Лейкерс» і сісти поруч із

Джеком Ніколсоном.

Моїм найулюбленішим баскетбольним гравцем та героєм дитинства був Трейсі Макгрейді. Також я захоплювався Кобі Браянтом, а тепер мені дуже подобається Кавай Леонард, який грає за команду «Сан-Антоніо Сперс». Він грає в захисті, а мені саме такий баскетбол найбільше до вподоби.

Про вболівання

Раніше я дивився баскетбол мінімум одну-дві гри на тиждень, тепер часу стало менше, але все одно обов’язково дивлюся плей-оф. У студентські роки ми часто збиралися з друзями у нас вдома, бо купували передплату на спортивні канали, а зараз зазвичай дивимося ігри з братом удома. Сподіваюся, колись у нас з’явиться суто баскетбольний бар, де можна буде разом з іншими фанатами дивитися матчі.

У мене ніколи не було потреби приєднуватися до фанатських клубів, бо завжди було з ким поговорити про баскетбол і зіграти. Мені здається, що фішка баскетболу в тому, що фанатські об’єднання навіть не потрібні, бо ти завжди можеш знайти людей зі свого оточення, з якими можеш зіграти на майданчику чи подивитися матчі. Фанатське ком’юніті в Україні дуже розвинене. Це можна побачити навіть на вулицях. Також у нас є і фанатські клуби, але переважно в соцмережах.

У фанатів є свої «фішки», наприклад, особливі привітання. 15 років тому нам з братом сподобалося привітання одного баскетболіста, з того часу і ми так вітаємося. Також в інтернеті можна знайти ролики, на яких баскетболісти НБА роблять дуже смішні рухи-привітання або ж кумедно танцюють перед матчем. Усі ці танці та жести поширюються серед фанатів.

Про атрибутику та стиль

У мене є п’ять баскетбольних майок улюблених гравців, а з одною пов’язана кумедна історія. Коли Леброн перейшов з «Клівленда» у «Маямі», вони грали проти «Сан-Антоніо Сперс». Ми побилися об заклад з другом, і я сказав, що спалю майку Леброна, якщо «Клівленд» програє. Врешті вони програли і мені довелося спалити майку.

Зараз баскетбольну атрибутику легко знайти в інтернеті, але були часи, коли ми з братом навмисно їхали на секонд, щоб знайти якусь річ. Саме так у мене з’явилася моя перша майка Кобі Браянта «Лейкерс».

Я вдягаюся у стилі спорт-кежуал, тому баскетбольна атрибутика добре з ним поєднується. А ще я великий снікерхед – дуже люблю носити кросівки, а це також невід’ємна частина баскетбольної культури. У мене є 5 пар баскетбольних кросівок, у яких я граю та які ношу в повсякденному житті. А коли я бачу на вулиці незнайому людину в атрибутиці улюбленої команди, можу навіть підійти і поговорити, спитати, де вона це дістала.

Я фанат американського футболу

Ігор Давиденко

Професія:

Вік:

Досвід вболівання:

Улюблена команда:

Улюблений гравець:

програміст

30 років

11 років

«Клівленд Браунс»

Джо Томас

Про захоплення американським футболом

Я почав стежити за американським футболом з 2007 року. Тоді в нашому будинку з’явилося супутникове телебачення, і ми з батьком почали дивитися по телевізору американський футбол. Нам сподобалося, що на відміну від футболу в цій грі є багато хайлайтів. Матч триває дві з половиною години, але гра дуже насичена, красива і видовищна. Коли дивишся американський футбол, отримуєш естетичне задоволення.

Сам я не граю в американський футбол, але торік мені на день народження подарували м’яч, і я хоча б навчився кидати. Я хотів би навчитися грати, але багато подорожую, тому не виходить виділяти час на тренування. Але мені подобається, що м’яч з американського футболу можна завжди просто покидати з друзями.

Про фаворитів

Найпростіше для мене було обрати команду міста, за яке я вже вболіваю. У баскетболі я вболівав за «Клівленд Кавальєрс», а в американському футболі обрав «Клівленд Браунс».

Якби довелося робити вибір тепер, то це була б точно інша команда, бо «Клівленд» зараз постійно програє.

Але я досі чекаю, що все зміниться, адже в американському спорті команди не можуть бути поганими упродовж 20 років – рано чи пізно вони починають вигравати.

Раніше в мене був улюблений гравець Джо Томас. Це такий «шкаф», який стояв у першій лінії та охороняв квотербека (центральний гравець у нападі – ред.). Він грав 10 сезонів поспіль і жодного разу не пропустив снеп до своєї травми (передача м’яча від центру назад – ред.), а на полі він був протягом 10 300 снепів. Але Джо Томас уже закінчив кар’єру, тому я збираюся обрати собі нову зірку.

Про вболівання

В Україні справжній фанат американського футболу має, перш за все, відповідати на запитання друзів про те, що сталося на полі. Бо американський футбол – це дуже складний вид спорту, а звід його правил входить до Книги рекордів Гіннеса. Я з радістю можу пояснювати все друзям і почуваюся дуже круто, бо маю 17 тижнів регулярного сезону, коли 6,5 год кожної неділі можу дивитися ігри. Я їх дивлюся вже 7 років поспіль.

В Україні люди, які грають в американський футбол, зазвичай збираються разом на перегляди матчів. Але великих ком’юніті чи спортивних пабів для фанатів у нас немає. Мені вистачає і маленького ком’юніті з кількох друзів, з якими можна поговорити про американський футбол.

У Штатах я став свідком найкрутішого ритуалу фанатів американського футболу. Він називається tailgating і проходить перед грою. Близько 20-30 тисяч вболівальників збираються на парковці, смажать крильця і п’ють пиво в дружній атмосфері.

Також у фанатів команди «Клівленд Браунс» є цікавий ритуал. Коли у 80-х роках ця команда ще була крутою і перемагала, то після успішних моментів гравці прямували до головної фанатської трибуни Dawg Pound, на якій усі вболівальники вигукували «Вуф, вуф, вуф», тим самим підтримуючи своїх улюбленців. Це вважається головною традицією «Клівленда». Я і вдома час від часу так вигукую на крутих моментах.

Про атрибутику та стиль

Я вдягаюся в стилі кежуал і постійно ношу атрибутику «Клівленда». Найважливіший атрибут – це бейсболка. В Америці, якщо фанат не вдягнув бейсболку команди, за яку вболіває, то він за неї не вболіває.

Тому кепка для мене обов’язковий атрибут, також час від часу ношу футболки. Їх у мене три, а ще муфта, шапка, рукавиці та м’яч.

В Америці атрибутика команди допомагає завести знайомства. Але навіть в Україні на beer-фесті, коли ми з друзями вирішили покидати одне одному м’яч, до нас з радістю приєднався американець, який живе в Україні.

Я фанат бейсболу

Сергій Хоров

Професія:

Вік:

Досвід вболівання:

Улюблена команда:

Улюблений гравець:

власник івент-бізнесу

46 років

понад 30 років

«Лос-Анджелес Енджелс»

Хосе Кансеко

Про захоплення бейсболом

Коли мені було близько 16 років, наша команда грала в гандбол на базі Машинобудівного інституту в Луганську, а тренер вирішив перекваліфікувати команду в бейсбольну. Виявляється, в середині 80-х бейсбол показово ввели в програму Олімпійських ігор і в Радянському Союзі почали створювати бейсбольні команди. Спочатку ми пручалися, але коли до нас привели кубинських тренерів, з’явився інтерес до цієї гри.

Перше, що привабило мене в бейсболі, це несхожість на всі інші види спорту, до яких ми звикли. Тому потрібно було трохи посидіти над книжками, щоб зрозуміти, як це працює. Крім того, тоді це був дуже екзотичний вид спорту, а ми як спортсмени дуже виділялися і символікою, і одягом. Також мені дуже подобається бейсбольний інвентар – і бита, і «ловушка», і шкіряний м’яч, який важить 148 грамів.

Про фаворитів

Я вболіваю за команду «Лос-Анджелес Енджелс», бо мені найбільше подобається їхній бойовий дух. А мій улюблений бейсболіст – кубинський гравець Хосе Кансеко, який уже закінчив свою кар’єру. Він успішно грав у США і прославився найкращими хоум-ранами (момент, коли гравець вибиває м’яч за межі поля – на трибуну).

Про вболівання

Зараз у мене дуже насичений робочий графік і двоє дітей, тому часу на перегляд матчів стало набагато менше. Але я завжди знаходжу час, щоб подивитися Світову серію World Series. Це найголовніше бейсбольне змагання в Америці, де визначається чемпіон чемпіонів. А у вільну хвилинку я люблю просто обрати будь-яку гру і переглядати окремі епізоди або ж дивитися добірку найкрутіших хоум-ранів в історії. За цим можна спостерігати вічно. А якщо вдається зібратися подивитися трансляцію матчу з друзями, то це просто щастя.

У кожного фаната бейсболу має бути м’яч та «ловушка». Час від часу можна покидати одне одному м’яч у дворі або на дачі.

Одного разу виявилося, що мій колега теж колись грав у бейсбол, тому у вільний від роботи час ми виходили на вулицю і кидали м’яч, показуючи одне одному свої фішки. Звісно, це не повноцінна гра, але в цьому процесі найбільше приваблює особливий звук удару м’яча об бейсбольну рукавицю. Якщо ти справжній фанат, ти його ніколи ні з чим не сплутаєш.

Мені здається, що в Україні не так багато фанатів бейсболу, тому в нас ще не розвинені бейсбольні традиції та ритуали. Гравці та фанати в Києві час від часу збираються в парку Дружби народів, де проходять чемпіонати України з бейсболу. Тут можна не тільки пограти чи подивитися матчі, а й просто поспілкуватися про бейсбол з однодумцями.

Про атрибутику та стиль

Бейсбольна форма в мене залишилася ще зі студентських часів. Тоді професійні американські команди приїжджали нас тренувати. Їм дуже подобалася радянська атрибутика, вона здавалася їм екзотичною, тому вони з радістю обмінювали бейсбольні атрибути на радянські. Наприклад, ця «ловушка», з якою я виграв чемпіонат України, дісталася мені від американців.

Уже точно не пам’ятаю, на що я її обміняв, але найімовірніше на командирський годинник, солдатську шапку або футболку з радянською символікою. Такі речі вони везли додому як сувеніри. А ми отримували від них яскравий бейсбольний одяг, і були дуже крутими в той час.

Від одного з гравців у мене залишився підписаний м’яч. А биту мені привіз з Америки племінник. Вона висить у мене в кімнаті, і іноді я нею граю.

Серед одягу найбільш особлива для мене футболка з написом Veterans. Якось на річницю ми збиралися з гравцями моєї колишньої команди в Сімферополі та провели дві гри, а на пам’ять про подію мені дісталася ця футболка.

Я не ношу ці речі щодня, адже вдягаюся у стилі смарт-кежуал, але влітку на вихідних кепка – обов’язковий атрибут. Цікаво, що за кепкою можна визначити справжніх бейсбольних фанатів. Наприклад, якщо людина носить кепку з логотипом «Нью-Йорк Янкіс», скоріше за все, для неї це просто атрибут поп-культури, бо тепер такі кепки носить багато людей. Але якщо ця кепка one size (без застібки) або має логотип іншої команди, розумієш, що перед тобою людина, яка пов’язана з бейсболом. І в такому випадку я можу навіть підійти і познайомитися.

Матеріал підготовлено за підтримки 47 Brand

47 Brand – американський бренд атрибутики для фанатів спортивних американських команд. Усе почалося 1947 року в Бостоні, коли іммігранти з Італії, брати-близнюки Артур і Генрі Д'Анджело, створили компанію Twins Enterprise, згодом перейменовану на 47.

Тепер 47 Brand є ліцензійним партнером 4-х американських спортивних ліг: MLB (бейсбол), NFL (американський футбол), NBA (баскетбол), NHL (хокей).