До Дня матері The Village Україна публікує серію матеріалів, присвячених мамам.

Ми вже розповіли про багатодітну маму, яка виховує сімох дітей і керує банком.

Редакція поспілкувалася з чотирма героями і дізналася, як уперше звозити маму за кордон і які історії з цього виходять.

Артур Новак

27 років, підприємець

Куди їздив з мамою: Прага – Амстердам – Берлін

Тривалість подорожі: 8 днів

Я возив маму в Прагу, Амстердам і Берлін. Вона колись працювала стюардесою, але літала тільки по СНД. Після того жодного разу не виїздила з країни.

В Амстердамі живе її подруга, і я пообіцяв привезти до неї маму. Хотів, щоб вона побачила колоритну Європу, іншу архітектуру, інших людей. Хоча вмовити маму було важко, вона казала, мовляв, навіщо я витрачатиму свої гроші на неї? Тож я поставив її перед фактом, що все вже оплачено, і вона або робить паспорт і ми їдемо, або гроші просто згорять.

Я відмовився від перельоту, взяв пакетний тур, таким чином вирішив питання з екскурсіями, хорошими готелями, зняв із себе частину організаційної роботи. Мама англійської не знає, весь тур у мене було відчуття, що я з маленькою дитиною. Я мав постійно дивитися, щоб вона не загубилася. В Амстердамі залишив маму на 5 хвилин, дав своє пиво потримати і до неї підійшла поліція. Мама злякалася, не знала, що робити. А вони казали, що вона має або допити, або викинути пляшку.

Прага

У групі було дуже багато моїх друзів, кожен їй щось розповідав, мама отримала багато емоцій. У Празі смачне пиво, екскурсії, ми були у Карлових Варах, на пивоварному заводі. В Амстердамі маму найбільше вразили трансвестити. У кварталі Червоних ліхтарів спостерігали, як один хлопець вживав наркотики. Мама мене питала: як так? Тут ж поліція всюди ходить? Їй було складно це зрозуміти.

Ми зайшли в Starbucks, пили каву, я їй жартома сказав, скільки це коштує. У неї після цього почалася ще одна фобія. Питаю: «Мам, ти голодна?» А вона мені: «Ні, ні, не голодна». Кажу: «Поїмо десь?» А вона така: «Ні, не хочу». Хоча ми нічого не їли. Вона не хотіла, щоби я витрачав свої гроші.

Берлін
Амстерам
Амстердам
Берлін

Найважливішою у подорожі, мабуть, була зустріч мами з подругою. Вони не бачилися 25 років. Подруга живе біля Амстердама, ми замість готелю поїхали до неї. Було дуже багато сліз, навіть я розчулився. Вони цілу ніч розмовляли, згадували.

Зараз я планую її ще раз повезти за кордон, але вже з перельотом. Хочу в Барселону, тому що там теж живе одна з її близьких подруг молодості. Маму завжди зупиняє відчуття, що я тратитиму на неї гроші. Я зрозумів, що треба ставити її перед фактом. Сказав, що купив квитки в Барселону, хоча ще ні, але бачу, що вона вже готується. Взимку полетимо.

Мама побачила, як можуть жити люди по-іншому, як живе її подруга. Для неї мій бізнес був незрозумілим, казала, аби йшов на нормальну роботу. А коли я її повіз за свої кошти в Європу, мама заспокоїлася.

Я збагнув завдяки подорожі, що не треба шкодувати коштів, мама не вічна, ці моменти на щось проміняти просто нереально. Емоцій багато, ми досі згадуємо історії з поїздки.

Карлові Вари

Аня Геніальна

24 роки, івент-менеджерка благодійного магазину «Ласка»

Куди їздила з мамою: Гамбург – Ганновер – Бремен – Берлін – Краків – Львів

Тривалість подорожі: 8 днів

Я возила маму в Німеччину та Польщу. Ми спочатку полетіли в Гамбург, потім переїхали потягом у Бремен, Ганновер, тоді в Берлін, з Берліна полетіли в Краків, а з Кракова поїхали на автобусі до Львова, звідти вже додому на Інтерсіті.

Мама працює в медичному центрі «Інго» сестрою-хазяйкою, їй 55 років.

Вона дуже хотіла за кордон. Після отримання біометричного паспорта сказала мені – усе, поїхали. Квитки взяли на Wizz Air за півтора місяця. Мама зареєструвалася у Facebook, ми знайшли її подругу, з якою вони познайомилися на базі відпочинку, коли я була ще маленькою. Вона тепер живе в Німеччині.

До цього мама ніколи не була за кордоном. Літала дуже давно, ще при Союзі, але так, щоб поїхати у якусь подорож, то ні.

Найбільше бентежив маму, звісно, переліт. Вона не знала, чого очікувати, не знала, як зайти в літак, чи буде зона турбулентності й таке інше. У результаті все пройшло чудово.

У Кракові ми забронювали готель на Booking.com, але нас кинули. Приїхали на місце, але бачимо, що там нікого немає, хоча нас мали зустріти. Подзвонили на польський номер, нам назвали код, який потрібно було ввести на дверях. Ми ввели, зайшли всередину і побачили, що це якийсь підвал з купою сміття. Треба було швидко виходити із ситуації. Дуже не хотілося, щоб мама засмучувалася в цій подорожі. Ми поїхали в готель. Потім сміялися з цього.

Найважливішими в подорожі для мене були мамині враження, зміна її світогляду. Мені хотілося, щоб вона більше уваги звертала на себе і на своє життя, зрозуміла, що є багато можливостей довкола і це все доступно, а вік не має значення. Мені було дуже приємно, що мама з ранку до вечора хотіла гуляти, оглянути якомога більше місць, пам’яток.

Вона змінилася після подорожі. Наступного дня після нашого повернення був її день народження. Я дивилася на маму за святковим столом – це була зовсім інша людина, зміни відчувалися у погляді. Ми живемо разом, здавалося, що вже все одна про одну знаємо. У подорожі я зрозуміла, що між нами було багато нез’ясованого і невідкритого. До цього ніколи не бувала з мамою у критичній ситуації, коли ми не знали, де ночувати, як доїхати до готелю. Це нас дуже зблизило.

Тетяна Гладецька

27 років, фрілансерка, пише музику для відеоконтенту

Куди їздила з мамою: у Тбілісі

Тривалість подорожі: 5 днів

Возила маму в Тбілісі. Усе почалося з фільму «Любов з акцентом», після його перегляду хочеться відразу їхати в аеропорт. Згодом я ще й дізналася, що один з моїх улюблених джазових виконавців Джеймі Калум приїздить у Тбілісі на фестиваль, і зрозуміла, що зірки зійшлися. Захотіла взяти з собою маму, тому що вона ніколи не була за кордоном. Подумала, що це буде гарний привід, вона любить Джеймі Калума і теж любить Тбілісі після фільму. Їй 46 років, вона викладає гру на фортепіано. Ми з мамою подружки, хотілося розділити цю поїздку разом.

Це був сюрприз, я подивилася у її паспорті дані, взяла квитки. Ми з нею зустрілися, і я показала їх, сказала, що ми їдемо в Тбілісі на джазовий фестиваль. Мама була в шоці, їй хвилин 10 знадобилося, щоб отямитися. Вона була дуже щаслива.

Найбільше їй сподобався концерт, вино, люди і, звісно, саме місто. Люди дуже відкриті, приязні, ми спілкувалися з таксистами, знайомилися на автобусній станції, встигли навіть на сміттєвозі покататися. Це була трохи дивна історія.

Ми жили в районі Сололакі – це стара частина міста. Не знімали готель, замовили квартиру на Airbnb, хотілося побути місцевими. В один із вечорів поверталися до  додому дуже пізно, вже навіть освітлення ніякого не було, попереду сидів якийсь чоловік. Ми підходимо, він помічає нас і починає бігти. Ми злякалися і побігли назад. Побачили сміттєвоз і попросили допомогти. Грузини нас підвезли, сказали, що ми не розуміємо, той чоловік просто хотів любові. А він біг за нами метрів 200, було страшно.

Перший спогад, який спадає на думку про Тбілісі – це пошук сніданку. Ми гуляли довго, не могли нічого знайти. О 12-й зрозуміли, що скоро вже доведеться обідати, тому треба якось виходити із ситуації, бо дуже зголодніли. Це було біля автобусної станції. Ми побачили чергу з водіїв до малесенького віконця, у якому був дідусь. Він продавав хачапурі з сиром та горохом. Ми купили їх, сіли на лавці, почали їсти і зрозуміли, що такого смачного хачапурі ми не куштували в жодному ресторані.

Мама дуже змінилася після подорожі, стала сміливішою, навіть у розмовах та мріях про майбутні поїздки. У липні на її день народження їдемо в Будапешт. Є відчуття, ніби я натиснула якусь кнопочку, яка відповідає за бажання подорожувати, відкривати світ і досліджувати щось нове.

Наталя Чуловська

27 років, редакторка Cosmopolitan

Куди їздила з мамою: Будапешт – Відень

Тривалість подорожі: 4 дні

Торік ми з сестрою возили маму у Львів дивитися замки. Вона у нас дуже любить історію, працює вчителькою початкових класів. Мені дуже сподобалося, як пройшла ця поїздка. Закралася в голову ідея, що було б круто звозити маму кудись ще за кордон. Вона дуже давно ніде не була, ще при Союзі їздили зі школою в Прибалтику. Я нічого особливого не планувала, побачила, що у Wizz Air розпродаж, у Будапешт були класні ціни, просто спонтанно купила квитки на 4 дні. Ще друзі порадили, що можна на день з’їздити у Відень, взяла квитки на потяг і туди.

Того ж вечора я прийшла і сказала мамі, щоб вона почала оформляти закордонний паспорт, летіли ми 19 квітня. Вона дуже зраділа, було видно, що це для неї несподіванка. Вона планувала робити паспорт, щоб поїхати влітку десь на море, але не думала, що це буде так швидко.

Вона не боялася летіти, але їй було трохи недобре в літаку, навіть мені було трохи недобре. Я злякалася за маму, вона сказала, що їй ніколи не крутився світ перед очима. Вона літала востаннє, коли поверталася з навчання у Франківську в Бориспіль додому.

Загалом у неї немає бурхливих емоцій, вона більш спокійна людина, але була цікавість в очах, усе роздивлялася. Їй дуже сподобався транспорт, як усе організовано в місті, що метро безшумно під’їжджає, плавно від’їжджає, ти не маєш триматися за поручні. Сподобалася архітектура. Усі дні я намагалася робити те, що вона хоче. Я була вже до того в Будапешті, трохи орієнтувалася в місті. Мама ще дуже любить кораблики, ми плавали ввечері по Дунаю, дивилися на нічний Будапешт. Ходили в купальні.

Мабуть, найперше, чому мама ніде не була – не було коштів, це тепер трохи зросли зарплати у викладачів і ми з сестрою працюємо, допомагаємо. Коли ми були менші, їздили в Крим, до бабусі в Івано-Франківськ, подорожували Україною.

Я зрозуміла, що дуже класно здійснювати свої мрії, але здійснювати чиїсь – набагато крутіше. Ти бачиш, яке задоволення отримує людина, яку ти любиш.

Мама дуже хоче ще в Париж та Венецію. Я поки сама полечу в червні у Париж на розвідку, а вже потім сплануємо нашу поїздку.