У своїх будинках кияни відпочивають та працюють, у дворах висаджують квіти та гуляють з тваринами, у мікрорайонах займаються спортом та ходять по магазинам. The Village Україна разом з ЖК «Бульвар Фонтанів» підготували серію матеріалів «Київ житловий» про життя людей у багатоповерхівках сучасного міста.

Для цього матеріалу ми обрали по одному жителю з історичного центру, новобудови та старого спального району і запитали, що вони думають про свої мікрорайони.

Місцевість Русанівка

Житловий масив на лівому березі Дніпра
Головні вулиці: Ентузіастів, Русанівська набережна
Станції метро: Лівобережна

ПЕРЕВАГИ: водойми поруч, розвинена інфраструктура, зручне сполучення
НЕДОЛІКИ: стара забудова, відносно високі ціни на нерухомість

Марина Булацька
Маркетинг-менеджер «Лавки Традицій» і співзасновниця «Местной Еды»
Живе на вулиці Ентуазіастів
Має авто smart

10 років тому я переїхала з Мінська до Києва. Тоді я ще нічого не знала про місто, тому процес вибору району і квартири в оренду був інтуїтивним. По-перше, було важливо, щоб район був недалеко від центру. По-друге, піша доступність до станції метро, тому що у мене тоді не було машини. І по-третє, звичайно, ціна, тому що мені тоді був 21 рік і я тільки влаштувалася на роботу.

Трапився варіант квартири на Русанівці, на Ентузіастів, 35/2 — дев’ятиповерховий панельний будинок, в якому я жила на першому поверсі з гратами на вікнах. У нас була кішка-«фрілансер», яка ходила мінімум до 3 сімей, і кожен називав її по-своєму.

Мені було так добре у Києві, що вся буря позитивних емоцій поширилася і на Русанівку, і на мою орендовану квартиру в тому числі. Я розуміла, що квартирка не найкраща, але я першочергово не мала завищених вимог.  Я виросла у простій сім’ї і не претендувала на якісь лакшері-умови. Квартира та й квартира.

У 2008 році постало питання придбання власного житла. І я чомусь взагалі не розглядала інші райони, крім Русанівки. Звичайно, я б хотіла пожити в центрі, але все, що тоді траплялося, було занадто дороге, або занадто маленьке. Їхати у якийсь конкретний спальник не мало сенсу, а виїжджати за місто я взагалі ніколи не хотіла.

І тоді з’явився варіант квартири теж на вулиці Ентузіастів, на 15 поверсі, з вікнами до підлоги. І все — мій розум відключився. У момент, коли я зайшла і побачила панорамне вікно, то вже зрозуміла, що квартира моя.

Історія

Русанівку будували як зразково-показовий житловий масив у 1961 році. Наскільки це правда, я не знаю, але пишуть, що Хрущов був ініціатором. Квартири давали артистам, викладачам, депутатам і академічній еліті.

Серед цікавих фактів — коли Міла Йовович у дитинстві жила на Русанівці. А ще Русанівка — один з перших у світі намивних островів. Тому, я називаю її київським Манхеттеном. Звісно, це не зовсім так, але по суті — це острів. Тут всього 4 вулиці: бульвар Ігоря Шамо, який перетинає острів, Русанівська набережна, Русанівський бульвар і вулиця Ентузіастів, яка лежить по контуру.

На острові немає нових будинків, вся забудова відбулась у 1961-1967 роках. Це були 9- і 16-поверхові панельні будинки, у яких літом спекотно, а взимку холодно. У 2005 році з’явився один великий цегляний будинок і став єдиним новим будинком на Русанівці. Тут навіть є серйозна спільнота чоловіків в окулярах з товстими лінзами, які слідкують за тим, щоб ні один шматок Русанівки не розмило.

Русанівка — один з перших у світі намивних островів

Русанівка ніколи не вважалася дешевим районом. Тут відбувається парадоксальне явище: забудова стара, а ціни — як на нову. Зараз є багато житлових комплексів, де можна купити велику нову квартиру, а на Русанівці за ці ж гроші ви купите двокімнатну і стару. А якщо вікна виходять на Лавру і Батьківщину-Мати, то ціни ще вищі.

Дозвілля

Я вважаю, що зараз відбувається ренесанс Русанівки. З хорошого — на острові розбудували інфраструктуру: доріжки, тренажери, набережну, великі дитячі майданчики. Окреме нововведення — фонтани, уздовж каналу встановили 15 фонтанів з підсвіткою та музикою.

Влітку Русанівський канал — як Хрещатик. Не можна проштовхнутися, багато машин, солодка вата, пиво. Мені здається, що у кожного русанівця є фото світломузичних фонтанів. Все, що стосується місць для гуляння, то Русанівка дуже «гулябельна». Я ще застала часи, коли був клуб «Сінема», у якому влаштовували перші київські чумові рейви. Але років 5 тому його закрили.

Головна особливість району для мене — вода. Це найкраща можливість, яку дає Русанівка, — у будь-який момент вийти з дому і споглядати воду, яка завжди заспокоює. Хочеш міні-формат — приходь на канал, хочеш більше вражень — йди до Дніпра.

У мене є улюблений заклад «Soul Cafe», де я завжди снідаю. Вони працюють з 8:00, тут приємна атмосфера, простий дизайн і я добре знаю керівницю закладу. Я приїжджаю сюди, щоб поснідати і подумати про день, пишу плани та листи.

Інфраструктура

Нещодавно поруч з Набережною прибрали ремонтний паркан і презентували мийку самообслуговування. Це дуже європейський формат: приїжджаєш, сам миєш машину і пилососиш її. Це економ-варіант, у Європі багато хто такими користується.

З підготовкою до Євробачення зробили дорогу і встановили кований паркан уздовж набережної. Але паркан — монолітний. Ніхто чомусь не помітив стежок, які самі люди проклали від закладів до дороги, але через суцільний паркан виходу не стало. У результаті, жителі самі надрізали паркан і привідкрили «ворітця».

Тут дуже багато продуктових магазинів у форматі «біля будинку», куди я ніколи не ходжу. Для мене основний магазин закупок — «Сільпо» у ТЦ SilverBreeze. А ще у мене є прекрасна традиція: я щосуботи зранку їжджу на ринок на Лівобережній. Суботній ритуал — поїхати і купити польові квіти у тітоньки, яку я називаю Повітруля.

Суботній ритуал — поїхати і купити польові квіти на ринку на Лівобережній

Транспорт

Я вважаю, що Русанівка — ідеальне місце для життя з точки зору транспортного сполучення: переїхати міст —  і ти вже в центрі. До того, як відкрили новий міст на Позняки, то Патона був дуже забитий. Але зараз все значно простіше.

У мене є власне місце для паркування у дворі. Так як у мене smart, то я легко поміщаюсь  між двома клумбами. Заїжджаю туди передом і нікому не заважаю. Хоча інколи за моїм же принципом так паркуються власники всіх цих «кораблів», і це дуже незручно, тому що вони всім перекривають рух.

У моєму дворі розташоване відділення поліції, тому двір спокійний і тихий. Хоча, не зважаючи на це, колись прямо у них під носом зняли номерний знак з моєї машини і засунули їм під підвіконня.

Місцевість Печерськ

Історична місцевість у центрі Києва розташована між Липками, Кловом та Звіринцем
Головні вулиці: Івана Мазепи, Лаврська, Московська, бульвар Лесі Українки
Станції метро: Арсенальна, Кловська, Печерська

ПЕРЕВАГИ: близькість до центру, хороша інфраструктура, два парки
НЕДОЛІКИ: вуличний шум, відсутність велоінфраструктури

Володимир Черній
Працює у консалтинговій компанії
Живе у будинку на вулиці Івана Мазепи, 3
Має авто BMW та велосипед

На Печерську народилися і виросли мої батьки, а потім — і я. Квартиру на Арсенальній мої бабуся та дідусь отримали після того, як знесли їхній будинок на Кудрявському узвозі. На заміну будинку вони отримали квартиру на Печерську і на Оболоні, яку в той час лише закладали як район.

Будинок, у якому я живу, побудований 1937 року за проектом архітектора Каракіса (довгий сірий будинок на площі Арсенальній уздовж вулиці Мазепи — прим. ред.). Кияни знають цей будинок, як «будинок-літак». Якщо подивитися на нього зверху, то він нагадує літак з хвостом і двигунами. Ще цікаво, що під час війни тут жили і працювали гестапівці.

З дитинства я пам’ятаю дуже розбиті асфальтні доріжки. Коли мені у 6 років подарували ролики, то я не міг тут їздити нормально. І було багато каштанів під ногами.

Доглядати за районом почали в кінці 90-х — на початку 2000-х. Прибрали трамвайні колії (раніше тут їздили трамваї №27 та №30). Потім сталася Помаранчева революція, і це був перший випадок, коли життя біля урядового кварталу перестало бути спокійним. Від початку протестів на Майдані у 2013 стало звичним бачити час від часу перекриту вулицю Грушевського.

Головні локації мікрорайону

Назва місцевості Печерськ походить від слова «печери». Ними пронизані усі схили Дніпра. Деякі з печер були достатньо широкі, аби в них могли роз'їхатися дві карети.

Раніше вулиця Івана Мазепи називалася вулицею Січневого повстання. А потім її розділили і перейменували: від Арсенальної до площі Слави тепер Мазепи, а далі до Лаври — Лаврська.

Мало хто знає, що готель «Салют» проектувався як 18-поверхова будівля. Над нинішнім останнім поверхом мала бути ще одна така сама надбудова. Але на ранньому етапі виявили якусь проблему з фундаментом і зупинили будівництво на тому рівні, яким ми його зараз бачимо.

У дворі за моїм будинком розташована будівля СБУ. А поруч з СБУ на Мазепи, 11 стоїть закинутий будинок, який нагадує мені секретну локацію зі шпіонських фільмів. Я пам’ятаю, як там колись було кафе «4 сезони», в якому ще Буржуя знімали. А зараз — закриті вікна, забиті двері і натягнутий банер на всю стіну. Вже майже 20 років він просто стоїть і незрозуміло, що там відбувається.

«Будинок Януковича»

Навпроти, на вулиці Мазепи, 10 розташований відомий в народі «будинок Януковича», у якому він колись був прописаний. Він ніби планував тут жити, але ніколи так і не жив, тому що переїхав у Межигір’я.

Якщо запитати, що дратує людей з Печерська, то це — коли забудовують їхній район незрозумілими будинками на схилах Дніпра. Як сталося з ЖК Diamond Hill.

З дитинства у мене було 3 основні локації для проведення дозвілля: Палац піонерів (тепер «Київський палац дітей та юнацтва» — прим. ред.), Маріїнський парк і спорткомплекс заводу Арсенал. Наявність двох парків в одному мікрорайоні — це дуже важлива перевага: з одного боку Маріїнський, а з іншого — Парк Вічної Слави.

Палац піонерів був важливим місцем моєї ранньої соціалізації. Це було єдине місце зі стабільним доступом до інтернету. Тому, тут я навчився програмуванню і  грати у контр-страйк. Всі мої друзі з дитинства ходили сюди на різні гуртки. Я теж був записаний на танці, хор, єдиноборства, програмування.

Багато жителів Печерську — це колишні або теперішні працівники «Арсеналу»

Жителі та гості мікрорайону

Історично складалося так, що на Печерську селили тих, хто займався наукою, технологіями — так званими радянськими елітними професіями. Наприклад, сусідка з мого під’їзду — викладачка з 50-річним стажем.

Багато жителів Печерську — це колишні або теперішні працівники «Арсеналу». Наприклад, наш сусід працював там у відділ оптичних систем для ракет. І ще мінімум двоє його колег теж жили у нашому будинку.

Але вже зараз у нашому мікрорайоні можна зустріти середньостатистичний зріз киян. Тут є і молоді хіпстери, і старожили, і хулігани. На площі Слави є корпус Національного Транспортного Університету, двори довкола якого на початку 2000-х були найбільш криміногенним осередком району. Там навіть «гопнули» двох моїх друзів і забрали телефони.

Атмосфера

Я тут відчуваю себе розслаблено, спокійно. Тут немає натовпів, хоча це майже центр міста. Цей район дуже зручний і затишний. Поруч є цілодобовий «Сільпо», є «Квадрат» з усією потрібною канцелярією та дрібницями, є Приватбанк, в якому ніколи немає черг, є державна поліклініка з шикарною стоматологією. Печерськ зручний завдяки доступності всього на відстані 5 хв пішки.

Транспорт

Я люблю спати з відкритими вікнами, тому один з помітних недоліків для мене — шум вулиці. Хоча коли зараз почалися протести біля Верховної Ради і перекрили частину Грушевського, то тут стало тихо і затишно. Мораль: перекривати центр і стимулювати поїздки на метро або велосипедами.

Я працюю на Подолі, на роботу найчастіше їжджу велосипедом. Велосипед — це найшвидший транспорт, з яким я стикався у Києві. Зранку на Поділ я доїжджаю за 7 хв, а назад — за 15 хв. Це швидше, ніж на будь-чому.

Велосипед — найшвидший транспорт, з яким я стикався у Києві

Машину використовую лише тоді, коли треба їхати кудись далеко по місту або за місто. З паркуванням у нас все дуже чітко: паркуєшся, де хочеш, і ні за що не платиш. Вважаю, що це неправильно. Треба нарешті ввести нормальну оплату за парковки та стікери для місцевих жителів, які могли б паркуватися безкоштовно. Це нормальна європейська практика.

Місцевість Теремки-ІІ

Житловий масив Києва розташований між Голосієвом, Феофанією і Жулянами
Головні вулиці: проспект Академіка Глушкова, Академіка Заболотного, вулиця Теремківська
Станції метро: Теремки, Іподром

ПЕРЕВАГИ: поруч великий парк, багато магазинів, зручне сполучення
НЕДОЛІКИ: будівництво, густозаселений район, мало місць для паркування

Юлія Бортнік
Менеджер з комунікацій Bla Bla Car
Живе на вулиці Ломоносова
Має авто Ford, живе з чоловіком та донькою

Ми переїхали сюди у березні з протилежного кінця міста, з Оболоні. І одразу почали шукати цікаві місця для ранкових прогулянок з донькою. Перше, що знайшли, — це сквер біля корпусів університету Шевченка. Там тихо і затишно, особливо коли немає студентів. Трохи далі — парк ВДНГ.

Дозвілля

Найчастіше ми буваємо на прогулянках у Голосіївському парку. На автомобілі туди їхати 5 хвилин. Там дуже красиво, у ньому добре проводити час і з дітьми, і приїздити на відпочинок з друзями. У ньому також є канатна дорога. Єдиний мінус — незручно працювати, бо навколо завжди багато людей.

На території нашого житлового комплексу є декілька спортивних майданчиків, вуличні тренажери. Інколи на вихідних ми там граємо у баскетбол.

Тут безліч невеличких продуктових магазинів, кафе та кав’ярень, магазинів для дітей, домашніх пекарень та аптек.  Ми знаємо, що у сусідньому дворику готують найсмачнішу каву, а хлопці, які продають фрукти у магазинчику поруч з будинком, — наші сусіди. Доволі близько знаходяться супермаркети «Novus» і «Сільпо».

Хлопці, які продають фрукти поруч з будинком, — наші сусіди

Інфраструктура

Зазвичай, на перших поверхах будинків розміщують не квартири, а різну інфраструктуру для комфортного життя мешканців. Практично у кожному будинку є аптека, зоомагазин, декілька кав’ярень та кафе, салони краси та фітнес-центри. Тобто, з території комплексу можна навіть не виїжджати — все необхідне поруч. На території ЖК є декілька приватних дитячих центрів, трошки далі — дитячі садочки. До 2017 року обіцяли добудувати школу.

Звісно, як і будь-де, тут є свої мінуси. У більшості ЖК спочатку будуються будинки, інфраструктура, а потім облаштовуються дороги. Оскільки будівництво ще не завершено, повсюди високі люки, ями та невпорядковані виїзди. З появою доньки ми особливо звертаємо увагу на ці речі. Місця для паркування — це окрема історія. Поруч з кожним будинком є платні підземні паркінги, але 90% автомобілів припарковані на вулиці.

З точки зору транспортного сполучення, Голосіївський район дуже зручний для нас. Вранці дорога до мого офісу, що знаходиться на Олімпійській, займає 15-20 хвилин, це швидко. Поруч також є дві станції метро (Васильківська, Виставковий центр) та зручне сполучення маршрутних автобусів.

Ініціативні групи з активних мешканців будинку контролюють роботу ЖЕКу, вирішують питання чистоти поверхів та прибудинкової території, оцінюють роботу консьєржів. Найважливіші питання ми вирішуємо колективно у спеціально організованому чаті у Viber.

Важливим для нас також є момент безпеки. І дуже добре, що з цим у нашому житловому комплексі все продумано. Можна спокійно залишати свій автомобіль і не хвилюватись, що з ним щось станеться. На кожному під’їзді встановлені камери спостереження.

Поруч з кожним будинком є платні підземні паркінги, але 90% автомобілів припарковані на вулиці

Атмосфера

Сьогодні Голосіївський район (або принаймні територія, де живемо ми) схожий на суцільний будівельний майданчик. Здається, що будівельних кранів більше, ніж самих будинків. Проте, район розбудовується з шаленою швидкістю і там, де кілька місяців тому були руїни, зараз вже стоять багатоповерхівки. Ми недарма обрали Голосіїв для життя — це один з найновіших районів Києва.

Місцеві жителі

Мені подобається, що наш мікрорайон — це приклад хорошого поєднання зон відпочинку, майданчиків для розваг та офісів. На перший погляд здається, що більшість жителів — молоді сім’ї, які вже мають чи очікують дітей. Мамам з візочками є де гуляти, сім’ям з галасливими дітьми є де випити кави. При цьому, немає відчуття, що гості району, які приїжджають до своїх офісів чи на навчання,  якось заважають жителям будинків.

Звісно, немає нічого ідеального, завжди є якісь побутові речі, які дивують. Наприклад, паркування на тротуарах чи на з’їздах, які передбачені для візочків. Ми намагаємось брати участь у вихованні таких людей, інколи фотографуємо автомобілі порушників та викладаємо на онлайн-форум, який читають мешканці.

ЖК«Бульвар Фонтанів»

— це житловий комплекс нового формату на вулиці Іоанна Павла ІІ. На його території збудували 150-метровий каскад музичних фонтанів та найближчим часом відкриють лаунж-зону на даху. У дворах будинків немає автомобілів, для них створили трьохрівневий підземний паркінг.

Місцевість Саперне Поле, Печерський район

Простягається уздовж вулиці Саперне Поле, прилягає до Печерська
Вулиці: бульвар Дружби Народів, Лесі Українки, Велика Васильківська
Найближча станція метро: Палац Україна

Саперне Поле — це водночас і центр, і тихе місце на Печерську. Його можна назвати тихим даунтауном. І нам було важливо архітектурно правильно «вписатися» у забудову цього мікрорайону під час створення ЖК «Бульвар Фонтанів».

Тут низькоповерхова забудова, тому висота секцій «Бульвару Фонтанів» — 8-24 поверхів. Також бралася до уваги кольорова гама мікрорайону, де переважає коричневий колір фасадів хрущовок. Тому, ми намагалися втілити нашу ідею комплексу у бежевих та пісочних кольорах.

Поруч із місцевістю розташовані транспортні сполучення — бульвар Дружби Народів, Лесі Українки, вулиця Велика Васильківська. До найближчої станції метро «Палац Україна» — пішки 9 хв., до парку Заньковецької — 7 хв., найближча школа — 2 хв.

МАТЕРІАЛ ПІДГОТОВЛЕНО ЗА ПІДТРИМКИ