МістоМісто і цінності

Ілюстрації

ЄВГЕН величев

Провідною цінністю для мене є людинолюбство. Якщо ви не шануєте свободу, то будете змушувати інших поводитися відповідно до ваших забаганок. Та якщо ви шануєте людину, то поважатимете її свободу. Цінності складаються з таких маленьких речей.

Уже класикою стало помічати різницю у поведінці людей, які живуть у стандартних «коробках» без жодного орнаменту, в суцільному одноманітному світі, та тих, хто живе в будівлях, що дають місце для оригінальності.

У випадку з Україною, з її одноманітно забудованими спальними районами, ясна річ, мова йде про радянський спадок. Та це помітно не лише у пострадянських країнах. Це помічається в різних частинах світу.

Певно, міста також можуть мати свої цінності. У міст, безумовно, є обличчя. І їх можна відобразити на мапі цінностей. Наприклад, характерною для Львова рисою є потяг до свободи.

Як львів’янин, я бачу, як на жителів цього міста впливає місцева архітектура. Це місто завжди давало можливість розкриватися індивідуальностям. Окрім того Львів сильний своєю стійкістю. Я пригадую це місто у різні епохи. Навіть у часи, коли не можна було проявляти свою ідентичність, Львів її зберігав – навіть під пильним боком КДБ.

Під час останнього приїзду до Києва я помітив, що місто стає надзвичайно нервовим. Я натрапив на кілька ситуацій, у яких виразно проявлявся той радянський спадок. Банальне прагнення урвати собі частку певного блага, не звертаючи увагу на інших. Це можна назвати словом «совок».

У мене був один гострий момент, коли я образився на Київ. Це було під час переслідувань кадебістами, тоді я вже рік фактично був під слідством. Мене перевозили з одного місця утримання в інше у «воронку», і я знайшов якось у ньому шпаринку. Тож зміг дивитися на київські вулиці, поки мене везли. Зазирнув туди і побачив, що люди ходять веселі, обіймаються між собою.

Я розумів, наскільки глупо ображатися на цих людей. Але людська психіка так спрацьовує. Тому я тримав образу на Київ.

Я постійно натрапляю в Києві на місця, пов’язані з моєю дисидентською діяльністю. Проїжджаю по центру – згадую, що тут мене колись тримали і допитували. Проїжджаю біля Майдану Незалежності – на цьому місці, біля кінцевої зупинки 16-го тролейбуса, мене схопили і відвезли до відділення.

Та зрештою я це місто не лише пробачив, а й знову закохався в нього – під час обох революцій. Під час подій Майдану я бачив, як кияни відкривали свої домівки, як вони давали ключі абсолютно незнайомим людям, як вони носили продукти. Так і проявляються цінності.

Ми не завжди пишемо про Київ. Але те, що наша музика створюється саме тут – це впливає на творчість. Усе, що в нас є – воно відбувалося тут. Тут ми живемо. І пишемо здебільшого про людей, які тут живуть тут.

Я завжди хотів написати пісню про Київ. Та для мене було важко писати конкретно про це місто, винести в назву «Київські вулиці». Я дуже люблю гурт The National, а в їхніх текстах часто згадується Нью-Йорк. І я подумав: «Навіщо соромитися? Чому про рідне місто можна співати англійською, але не українською?»

Спочатку в мене був інструментальний трек. Коли я його виконував, уявляв собі одне місце – перетин вулиць Січових стрільців і Гончара, біля «Косатки». Це все звідти, з тієї точки.

Я водночас люблю і ненавиджу Київ. Я тут народився, добре знаю його історію. Але це місто, в якому треба вміти бачити красу. Тут її легко пропустити.

Це місто не зустрічає тебе з розкритими обіймами. Тут стає все менше простору для існування людини. При тому, що людей класних стає все більше. Тут водночас класно і жахливо некомфортно.

Мені здається, що стратегії розвитку міста взагалі немає. Але неофіційна стратегія – вона не для людей. Пріоритети розставлені так, що тут головне будинки і автомобілі, а не люди.

У Києві ти постійно відволікаєшся. І мова йде не лише про фейсбук. У цьому місті важко йти вулицею і думати про музику. Ти постійно думаєш про те, як обійти машину, що припаркована на тротуарі. Для мене велика цінність – просто пройтися по вулиці без стресу.

Та навіть більша проблема – це те, що Київ дуже розділений. Це ніби велика кімната, в якій стоїть багато різних акваріумів. І кожен вариться у своєму акваріумі. Хоча, можливо, це й нормально для великого міста.

Помітно, що Київ змінюється на краще. Тут багато цікавих творчих людей. Місто – це люди, це не будинки і не дороги. Я люблю Київ насамперед через його людей.

Цінності – це те, що є неоціненним. Це речі, яких ти не зречешся за жодних обставин. Які цінності можуть бути в Києва? Тут завжди була унікальна атмосфера. Він не схожий на інші міста – ані на європейські, ані на радянські. Адже він завжди був під впливом різних культур. Тут завжди проходила межа. З одного боку, це добре, тому що місто є мультивекторним. З іншого боку, це завжди породжує конфлікти.

Коли я приїжджаю до Відня, мені там добре. Це місто є історичним надбанням. Але цікаві події востаннє там відбувалися 200 років тому. Фактично зараз там просто заробляють на історії.