The Village Україна розповідає про страхи, породжені ритмом життя сучасної людини.

Номофобія

страх залишитися без доступу до мобільного телефону

Компанія YouGov досліджувала громадську думку в Британії і дізналася, що 53 % з 13 мільйонів опитаних зізналися в тому, що засмучуються, коли їх телефон розряджається, їм не вистачає коштів зателефонувати чи у них відсутнє підключення до мережі. Подальші дослідження показали, що особи 18-24 років найбільш вразливі до номофобії: майже 77 % опитаних відчувають стрес, якщо втрачають доступ до мобільного телефону.

До симптомів номофобії належить фаббінг – звичка відволікатися на смартфон під час розмови.

Поширеність цього явища спонукала рекламне агентство McCann вивести цей термін у 2012 році. Для цього вони провели спеціальний брейншторм за участі літературознавців, письменників та поетів. Також була запущена кампанія Stop Phubbing, яка закликала людей приділяти більше уваги живому спілкуванню.

Основні ознаки фаббінгу:

 нав’язливе бажання перевірити повідомлення/стрічку новин;

 смартфон у руках під час ходьби/прийому їжі;

 гортання стрічки у будь-який вільний час.

Агірофобія

страх переходити дорогу

Коли людина перетинає вулицю, у голові у неї ірраціональні переживання, що вона може перечепитися і впасти, чи її зіб’є машина. При цьому присутність транспорту на дорозі немає жодного значення.

Такий страх можна набути у будь-якій місцевості, де є дорога, особливо в місцях з високими показниками урбанізації. Його розвитку сприяє надмірне читання новин, травмування близької людини в ДТП, перевтома.

Інфонезія

неможливість запам’ятати, як і де ви дізналися інформацію

У великому потоці інформації наш мозок працює так: якщо інформацію можна загуглити – ми не запам’ятовуємо її. Через постійний скрол час концентрації людини коротший, ніж у рибки (менше 9 секунд), довели вчені. Тому ми не можемо запам’ятати великі масиви інформації, чи, навпаки, невеличкі деталі, побачені онлайн.

Атіхіфобія

патологічний страх перед невдачами

Трішки більше, ніж просто невпевненість у своїх силах. Розвивається у місцях з високою конкуренцією (в університеті/на роботі). Підсилюється нав’язаним суспільством культом успішності. Люди з такою фобією вважають, аби не зазнати невдачі, краще відразу здатися і уникати конфліктних питань.

Синдром самозванця

психологічний стан, коли людині здається, що вона не заслужила успіху

«Мені просто пощастило». «Це випадковість». «На моєму місці мав бути хтось інший». Часто думаєте, що ваші досягнення пояснюються тим, що ви просто потрапили в потрібне місце у потрібний час, чи вас незаслужено переоцінюють? Хороші новини: синдром самозванця можуть мати лише справді успішні люди. Серед них Альберт Ейнштейн, Емма Вотсон, Том Хенкс. Синдром ускладнюється, якщо у людини виникає нав‘язлива думка, що її можуть викрити, як шахрая.

Деіпінофобія

страх перед застільними бесідами

Нетворкінг під час кофібрейку, обід з колегами чи вечеря в компанії малознайомих людей. Поки світ зачитує книгу «Ніколи не їжте наодинці», багатьом жителям мегаполісів настільки некомфортно спілкуватися за столом, що розвинулася окрема фобія.

Тетяна Сурскова

психолог

Життя в мегаполісі диктує психіці людей свої правила, до яких ми змушені адаптуватися. Пришвидшений ритм життя, безліч людей, що оточують, безкінечний потік інформації, шумове забруднення, величезні просторові відрізки, які потрібні долати щодня – під таке середовище підлаштовується наша психіка. Тому виникнення «сучасних фобій» є логічним процесом. У цьому всьому важливо розмежовувати, що є нормою, а що вже виходить за її межу.

Якщо людина раптово втрачає доступ до свого мобільного телефону, то відчуття тривожності є нормальною реакцією. У такий момент людина відчуває себе безпомічною, ізольованою від цивілізованого життя. Мозок умикає режим тривоги, активацію симпатичної частини вегетативної нервової системи, що веде до виникнення неврозоподібного стану і навіть фобії, особливо якщо у житті людини було хоча б одне негативне підтвердження існування реальної небезпеки в моменти вимкненого телефону.

Фаббінг –  це прояв бажання уникати комунікації, коли людина не в ресурсі або ж відчуває невпевненість в собі. Мегаполіси – це висока концентрація конкурентного середовища. Для багатьох людей задоволення потреби в соціальному схваленні та визнанні, які непросто отримати в реальному житті, чудово допомагають реалізовувати соціальні мережі. Таким чином, відбувається імітація життя, яка потенційно менш небезпечна, ніж взаємодія з людьми в офлайні, з якими потрібно встановлювати емоційні зв’язки.

Що робити, коли ви помітили у своїй поведінці ознаки номофобії чи фаббінгу? Влаштовувати собі тихі вихідні, вимикати гаджети і вирушати спілкуватися з друзями вживу, відвідувати нові місця, виїжджати на природу.

Коли ви відчуваєте непереборний потяг заглянути у смартфон, який домінує над іншими інтересами (перевіряти соцмережі замість проведення часу з близькими, прочитання нової книги/фільму і т.п.) і цей потяг прогресує – можна говорити про залежність. Якщо ви не можете побути без ґаджетів хоча б кілька годин і це приносить вам значний дискомфорт – то є сенс звернутися до психолога чи психотерапевта.

Ілюстрація: Анна Шакун