Текст: Юля Єльцова

Майже всі батьки зіштовхувались із ситуацією, коли незнайомі люди роблять зауваження дитині. Ми запитали психологів і фахівців з дитячого виховання, як реагувати на подібні репліки, щоб не нашкодити малюкові і не вплутатися у конфлікт із незнайомцем.

ОЛЬГА ЩЕДРІНСЬКА
сімейний і дитячий психолог, працівниця Інституту інтегративної сімейної терапії

У нашій культурі дуже поширені непрохані поради і зауваження стороннім людям, у першу чергу дітям і їхнім батькам. І дорослі, і діти сприймають такі дії як вторгнення на особисту територію, вони відчувають роздратування і злість, а деякі – тривогу та провину. Коли чужа доросла людина висловлює свою думку про поведінку дитини, вона демонструє сумніви в наявності достатнього авторитету і рівня компетентності батьків. Той, хто робить зауваження, приміряє роль експерта і начебто намагається взяти на себе функції по вихованню дитини.

Але буває, що стороння людина змушена брати на себе ці функції. Так відбувається, коли батьки з якоїсь причини не можуть або не хочуть відреагувати в той момент, коли поведінка дитини небезпечна для нього або інших. Мета зауваження в даному випадку – запобігти загрозі, вберегти, зупинити небезпечну поведінку. Якщо ж дитина своєю поведінкою заважає іншим людям або веде себе не у відповідності з прийнятими для громадського місця правилами – наприклад, голосно говорить під час театральної вистави, штовхається або бруднить черевиками чийсь одяг у транспорті, – зауваження стороннього має на меті захистити власний комфорт або комфорт інших людей.

В описаних випадках шкода від непрошеного порушення особистих кордонів батьків і дитини може бути збалансована умовною користю для малюка або оточуючих. У всіх інших випадках – коли дитина поводиться відповідно до віку і соціальної ситуації, і ця поведінка не є небезпечною і не є очевидною перешкодою для сторонньої людини – батьки мають право захищати особисті кордони, свій авторитет, стиль життя і методи виховання.

Поради і зауваження від сторонніх людей часто стають джерелом стресу для батьків. Одне із завдань – навчитися реагувати на подібну критику і захищати свої кордони, уникаючи конфліктів і дискусій. Для того щоб спокійно реагувати на зауваження, важливо досягти певного рівня впевненості в собі і своїй батьківській компетентності. Цьому сприяє злагодженість в питаннях виховання в парі батьків (коли партнери узгодять між собою методи виховання і підтримають ідеї один одного) і достатня кількість знань і досвіду. Часто поради і зауваження даються іншими людьми з кращих міркувань, особливо в тих випадках, коли поведінка дитини може бути розцінена як небезпечна. Іноді достатньо чемно подякувати пораднику і далі не продовжувати комунікацію.

Коли поради або зауваження стосуються питань здоров'я, вікових особливостей або зовнішнього вигляду, доречно ввічливо, але твердо сказати, що вихованням та розвитком цієї дитини займаються тільки її батьки і жодних консультацій від сторонніх людей в даний момент вони не потребують. Важливо пам'ятати, що багато зауважень робляться людьми, які не володіють освітою або спеціальними знаннями з дитячої психології, педагогіки і медицини. З цього випливає, що їх думка може бути помилковою, а ви не зобов'язані доводити їм свою правоту. Іноді найпростіше буває фізично перервати контакт – відійти в сторону, відвернутися, – ніж витрачати час і сили на суперечки з незнайомими людьми.

Дітям старше чотирьох років варто коротко і спокійно пояснити, чому батьки тим чи іншим чином відреагували на зауваження стороннього, особливо якщо діти ставлять на цю тему питання.

ЮЛІЯ ГУСЄВА
психолог, експерт спільноти «Монтессорі.Діти»

Зауваження сторонньої людини принципово відрізняються від зауважень батьків. І справа не тільки в змісті, який може бути як справедливим, так і не дуже. Такі зауваження здатні дитину зачепити за живе та порушити її взаємини з батьками, підірвати довіру в сім'ї. Особливо це стосується дітей старше трьох років. Для дітей раннього віку – приблизно до трьох років – оцінка сторонньої особи ще не дуже значуща. Інша справа – працювати з дітьми дошкільного і шкільного віку. Якщо мама або тато дозволили іншому дорослому відчитати або насварити дитину, він може вирішити, що батьки за нього не заступилися і надалі не заступляться. Наслідком цього може стати зниження самооцінки, поява невпевненості в собі і тривожності. Тому не потрібно ставати на бік того, хто робить зауваження, і приєднуватися до нападу на дитину.

Що ж конкретно робити батькам? Незалежно від того, справедливе зауваження чи ні, слід подякувати за нього. Якщо дитина дійсно винна, можна додати вибачення і відійти разом з малюком в сторону. Ні в якому разі не починайте лаяти дитину при сторонніх. Якщо вона винна, зробіть їй зауваження наодинці, поясніть, у чому вона була неправа і що краще робити в таких ситуаціях. Якщо ж, на вашу думку, зауваження несправедливі, можна звернути увагу дитини на те, що всі люди різні, і те, що подобається одним, може не сподобатися іншим.

Якщо ви вважаєте зауваження несправедливим, скажіть дитині про це, підкресліть, що думаєте не так.

Чи є сенс щось обговорювати з тим, хто зробив зауваження? Не думаю, що це принесе якусь користь вам або дитині. Той, хто зробив зауваження, часто роздратований, готовий до суперечки. Чи потрібна вам ця суперечка? Якщо ви відчуваєте потребу прилюдно захистити дитину, зробіть це коректно.

ЯРОСЛАВ ПАНАСОВ
монтессорі-педагог, керівник в Монтессорі-центрі «Щаслива дитина»

Якщо незнайомець робить зауваження, значить, у нього є на це причина. Швидше за все, він відчуває відповідальність за те, що відбувається і вирішив повідомити вам про це. Якщо ж те, що відбувається ніяк не зачіпає благополуччя вашої дитини або інших людей, подякуйте йому за участь і повідомте, що ви все контролюєте і причин для занепокоєння немає.

І незнайомець пройде далі.

Якщо ваша дитина все ж порушує чийсь спокій або спричинює незручності іншим, а то і зовсім робить шкоду, негайно зупиніть її і вибачтесь. Якщо ви проґавили те, що відбувається, не зайвою буде подяка за уважність, тим більше якщо незнайомець побачив те, що відбувається, раніше вас.

Чи існує ризик завдання шкоди вашій дитини або комусь іншому, доведеться вирішувати вам. Це ваша відповідальність.

І щоб не пуститися в суперечку і пошук винних, слід керуватися нормами і правилами поведінки в суспільстві. Базові правила досить прості: не завдавати шкоди собі, іншим, а також не завдавати шкоди навколишньому простору.

Після того як ви зупинили дитину, важливо показати незнайомцю, що ви його почули. Просте «дякую» дасть йому зрозуміти, що ви взяли відповідальність на себе. Якщо при цьому дитина продовжує робити те, що робила, незнайомець, швидше за все, подумає, що він був «ввічливо відшитий», і подальший розвиток подій буде залежати від темпераменту учасників конфлікту.

Тепер уявіть на секунду себе в ролі дитини. Ваші наміри чисті і ви повні ентузіазму. У дітей завжди є ідея, яка їх захоплює, і вони віддаються їй повністю. І раптом ваша мама або тато вас зупиняє. Вам як мінімум потрібні пояснення, у чому причина втручання. Тому дуже важливо пояснити дитині, що стало причиною зауваження і чому ви згодні з незнайомцем. Але це не все. Якщо дитина засмутилася, ви повинні розповісти їй, як реалізувати її ідею через допустиму в суспільстві дію. Наприклад: «Ми підемо з тобою грати там, де це робити безпечно», «Давай вдома намалюємо картину», «Давай разом кривлятись перед дзеркалом або один одному». Дитина шукає інструкції про те, як користуватися простором. І якщо вона їх вчасно не отримує, то діє так, як може.