The Village Україна у рубриці «Де ти працюєш» розповідає про цікаві нежитлові будинки Львова та людей, які у них працюють.

фото: Олег Бабенчук

Ратуша

Адреса: площа Ринок, 1

Архітектор: Йозеф Маркль, Франц Трешер, Алоїз Вондрашка

Стиль: класицизм

Дата будівництва: 1827-1835

ПЛОЩА:  12 789.3 квадратних метрів

КІЛЬКІСТЬ ПОВЕРХІВ: чотири поверхи, мансардні приміщення під дахом, вежа та підземелля.

 Як дістатися

від Залізничного вокзалу до зупинки «площа Ринок» трамваєм №1 або №9

 Години роботи

З 09:00 до 18:00 (з понеділка по четвер)

З 09:00 до 17:00 (п'ятниця)

Про історію ратуші

Ратуша на площі Ринок є четвертою версією адміністративної будівлі. Але, як і усі попередні, вона завжди слугувала потребам міської влади.

Згідно з історіографічною традицією, перша, імовірно, дерев’яна будівля ратуші, була побудована під час правління на Галичині васала угорського короля, Володислава Опольского (1372-1378 рр). Перша згадка про ратушу датована 1381 роком. Про неї йдеться у документі Бартоломея Зиморовича, який описує будівлі, що не вціліли від пожежі. Тоді ратуша згоріла дощенту. А вже у 1382 році її знову згадують в офіційних документах, як таку, що існує.

У 1489 році розібрали західну частину будівлі та вежу й урочисто заклали наріжний камінь нової ратуші. Нову вежу зводив Ганс Блехер. Більшість робіт завершили до 1491 року, але офіційним роком завершення оновленої ратуші вважають 1504 – саме тоді встановили новий годинник на вежі. Ця споруда, хоч і зі значними пошкодженнями, пережила кілька пожеж: у 1527 та 1571 роках.

 Львів мало страждав від воєн – найбільше він страждав від пожеж. Тому ратуша неодноразово була перебудована, адже вогонь нищив усе, що було побудовано німецькими архітекторами. Ще один важливий факт – вежа будівлі завжди мала баню (купол).

Василь Радковець

провідний спеціаліст Центру розвитку туризму

Наступну перебудову ратуші ініціював Мартин Кампіан – чільний член Львівської ради. У 1617 році він почав роботи, залучивши власні кошти, а також гроші королівської каси, котрі були призначені для забезпечення обороноздатності міста. Вже у 1619 році було збудовано нову, восьмикутну вежу, з вершини котрої виголосили похвалу Кампіану.

Наприкінці 1780-х стіни «кампіанівської ратуші» були напівзруйнованими. На початку ХІХ століття було розроблено проект, згідно з яким усі частини ратуші, окрім вежі збирались знести. 14 липня 1826 року, через ослаблення підмурівка, вежа ратуші завалилась.

 О першій годині дня почули тріск, а в п’ятнадцять по шостій вежа завалилась. Все через неправильне намагання зробити реконструкцію: вежу відділили від стін ратушевого приміщення і через брак опори вона завалилась. Загинули чотири члени комісії, декілька жовнірів та хлопчик-сурмач, котрий був тоді на ратуші.

Василь Радковець

провідний спеціаліст Центру розвитку туризму

Перший камінь для будівництва останнього варіанту ратуші заклали 21 жовтня 1827 року. Існує дві версії щодо авторства проекту будівлі. Історик Францішек Яворський вважає, що будівництво відбувалося під керівництвом Франца Трешера і Юзефа Маркля у 1827-1835 роках. За версією Франца Чішки, Маркль будував ратушу спільно з Алоїзієм Вондрашкою під керівництвом Юрія Глоговського впродовж 1828-1835 років. Вартість будівлі становила 800 000 злотих ринських. Сучасники оцінювали нову ратушу доволі критично: Францішек Яворський назвав її потворною, а вежу порівняв з комином.

1848 року під час революційних подій ратушу обстріляли. Згоріли годинник та вежа. Після пожежі споруду 1849-1851 роках перебудував Йоганн Зальцман. Третього травня 1851 року на вежі встановили годинник фабрики Вільгельма Штілє, що під Віднем. Він служить місту й дотепер.

У 1928-1929 роках інтер’єри будівлі реконструювали у стилі конструктивізму, а перекриття головної зали замінили на залізобетонне.

У 2004-2006 роках у ратуші провели реконструкцію, обладнали нові приміщення під кабінети міської ради та встановили євродах.

У 2005 році вхід до будівлі зробили вільним для всіх охочих.

Про Львівську міську раду

Одна з найважливіших особливостей Львівської міської ради – вільний вхід у ратушу для всіх охочих. Це стосується не лише туристичних об’єктів, на кшталт, Центру туристичної інформації чи оглядового майданчика вежі ратуші, а усіх приміщень, навіть кабінету міського голови. Звісно, аби відвідати кабінет когось з чиновників або сесійну залу, потрібно узгодити візит – інакше депутатам міськради чи меру постійно довелося б відволікатись від роботи через галас туристичних груп. Але прогулятись коридорами міської ради вам ніхто не заборонятиме.

Найбільш популярною частиною ратуші для відвідувачів є її вежа. Тому від входу у будівлю міської ради можна побачити безліч табличок, що скерують вас у правильному напрямку. Висота вежі становить 65 метрів. Кількість сходинок від входу в будівлю – 408, а у самій вежі – 306. Вхід на оглядовий майданчик платний: 20 гривень для дорослих та 10 для дітей. Графік роботи вежі – з 09:00 до 21:00 в літній період (з 1 травня до 1 жовтня) та з 09:00 до 18:00 взимку. Також іноді вежу ратуші відчиняють для нічних екскурсій в межах акції «Ніч у Львові». Окрім чудового краєвиду, котрий відкривається з оглядового майданчика, у вежі можна роздивитись механізм старовинного годинника.

Сурмач сурмить не з самої вежі, а з кабінету на п’ятому, мансардному поверсі. У визначений час він просто заходить у кабінет, в якому працюють люди, відчиняє вікно, сурмить і покидає своє робоче місце аж до наступного сигналу.

Більшість коридорів та кабінетів будівлі доволі одноманітні, тому в будівлі легко загубитися. Окремі департаменти міської ради вже дочекались ремонту, але є й такі, що досі його потребують. Стіни коридорів будівлі прикрашають дитячими малюнками.

Найважливіші, з точки зору функціональності, кімнати розташовані на другому поверсі. Це велика сесійна зала, кабінет міського голови та офіси фракцій, представлених у міській раді. У кабінеті мера є великий балкон, котрий виходить на лівий, відносно входу в будівлю, (західний) бік площі Ринок. Велику сесійну залу зазвичай використовують для засідань міської ради, малу – для нарад та зборів різноманітних комітетів.

На першому поверсі всередині будівлі та з південного боку фасаду (тобто зі зворотного боку від входу) є вихід у дворик ратуші. Зазвичай він зачинений, але спеціально до міських свят та окремих фестивалів його відчиняють та влаштовують там свята, ярмарки, виставки, кінопокази. Також тут щороку проводять ранкові концерти різних гуртів спеціально для фестивалю «Флюгери Львова» під назвою «Прокидання». Колись це були прокидання з гуртом «Мертвий півень», та коли вони розпались, традицію було спершу перервано, а згодом відновлено з новими учасниками щороку.

Окремі входи мають також структурні підрозділи міськради: центр надання адміністративних послуг та центр туристичної інформації – зі східного та західного боку площі відповідно.

Поруч з центром туристичної інформації розташований вхід у підземелля ратуші, де зараз працюють над проектом «Музей міста».

Олег Петришин

сурмач

7 травня 2011 року на День міста відновилася традиція виконання сурми на львівській ратуші й з того часу ми з колегами працюємо. Це вже понад шість з половиною років. Колись була така традиція, що лише сурмач мав право зачитувати королівські укази. Так само він сповіщав про святкові дні або небезпеку. Наприклад, коли траплялася пожежа, сурмач виходив на вершечок ратуші й направляв свою сурму у той бік, де була небезпека, і вивішував червоне полотнище. Таким чином, люди були зорієнтовані та поспішали на допомогу. Так було колись. Тепер ця традиція продовжується і ми її відтворюємо.

З понеділка по п’ятницю о 12:00 годині дня та о 18:00 звучить сурма – виконує один сурмач. На вихідних з 09:00 до 21:00 щогодини звучить фанфара, виконують два сурмачі.

Взагалі я професійний музикант і, звісно ж, маю ще роботу. Граю в професійних колективах, закінчив Львівську національну музичну академію. Але робота сурмача мені й моїм товаришам подобається, ми працюємо з задоволенням, з гордістю, бо місто Львів – найкраще в світі. Тут дуже багато традицій, і бути причетним до одної з них дуже приємно і поважно.

Ольга Сивак

керівниця управління інвестицій і проектів

В міській раді я працюю два з половиною роки. До того в публічному секторі не працювала і ніколи про це не мріяла. Але я професійний інвест-банкір, і коли затяглася фінансова криза, майдан, війна, а кількість інвестиційних проектів зменшилася, то вирішила очолити цей процес в місті. Саме з’явилася вакансія, був конкурс, я його виграла й ось уже два з половиною роки цим займаюсь. Думала, що працювати тут буде складніше, але в ратуші працює багато молодих цікавих людей, які займаються різними проектами. Я приємно вражена і це допомагає в роботі.

Я корінна львів’янка і тому все, що пов’язано з Львовом, зі старовиною, з архітектурою дуже люблю. Наприклад, вигляд з мого вікна – це бонус до роботи. Інколи, щоб зібратися з думками, можна визирнути у будь-яке вікно і побачити прекрасний краєвид. Це додає натхнення і сили, тому мені дуже комфортно у такій старій будівлі. Крім того, наше управління має гарний ремонт – на жаль, не всі кабінети є сучасними й відремонтованими. Мені ж пощастило – цей офіс відремонтували ще до Євро 2012, бо це, фактично, перший офіс, куди приходять іноземні інвестори. Тому щоб достойно виглядати все має бути гарним і сучасним. І це працює. Іноді іноземці йдуть не цілком відремонтованим коридором, але коли заходять сюди, то залишаються приємно враженими.

Той факт, що ратуша є відкритою для відвідувачів – і тих, хто приходить залагоджувати власні справи, і для туристів – мені дуже подобається. Люди приїздять з різних міст і питають: як так просто без перепустки можна пройти в ратушу? На мій погляд, це свідчення відкритості й демократичності. Часто туристи блукають будівлею, бо складно знайти різні входи й виходи, питають про дорогу на вежу. Інколи я навіть пропоную залишити сумки, бо це доволі важко підійматись сходами. Ми дуже любимо туристів і намагаємось справити приємне враження.

Мар’яна Дюганчук

в.о. начальника управління адміністрування послуг

Я працюю в Центрі надання адміністративних послуг понад два роки. Наш центр надає більш ніж 300 видів послуг. Громадяни можуть звернутись до нас щоб подати документи на послуги Львівської міської ради та її структурних підрозділів, подати документи на зняття з реєстрації місця проживання, реєстрація бізнесу, нерухомості, оформлення паспортів і таке інше. Робота доволі цікава, адже щодня ми спілкуємось з мешканцями і щодня мусимо вчитись чогось нового.

Центрів надання адміністративних послуг у Львові є сім, і усі вони розташовані у різних куточках міста. Офіс у будівлі міської ради – центральний. Він відповідає архітектурі та стилю ратуші.

Усі наші працівники не мають постійної прив’язки до локації – адміністратори є взаємозамінними, незалежно від того, у якому офісі вони працюють. Тому локацію роботи я змінюю регулярно, бо ми усі постійно мігруємо офісами. А от саму роботу змінювати не хочу, адже тут є усі сприятливі умови для розвитку.

Специфіка роботи на площі Ринок полягає в тому, що приходить багато людей похилого віку, бо вони впевнені, що якщо прийти саме в міську раду, то тоді твоє звернення точно і швидко буде розглянуте. Але ця думка є хибною, бо якість надання послуг у Центрах є незмінною, незалежно від локації.

Лідія Федчук

керівниця Центру туристичної інформації

В ратуші я працюю вже п’ять років на різних посадах. Наразі керую Центром туристичної інформації, який є окремим відділом ЛКП «Центр розвитку туризму Львова» при управлінні туризму, департаменту розвитку Львівської міської ради.

Центр туристичної інформації має три локації: в аеропорту, на вокзалі та тут, в ратуші. Тут найцікавіша точка, бо є рух – багато відвідувачів та проектів.

До нас приходять не лише туристи, а й львів’яни: вранці та впродовж дня приходить багато гостей міста, а ввечері, після роботи, місцеві жителі заходять взяти афішу подій.

Ми надаємо інформаційні послуги. Маємо офіційну туристичну карту та путівник містом, також надаємо інформацію про події, котрі відбуваються у Львові, пропонуємо декілька варіантів самостійних екскурсій та різноманітну інформацію про заклади харчування, готелі, хостели, велопрокати та таке інше. Віднедавна продаємо й квитки на громадський транспорт, туристичні карти України, області та Карпат, путівники містом, перекладені іншими (нетиповими для Львова) мовами.

Кілька місяців тому у Центрі зробили ремонт. Раніше тут був і фронт-офіс, і бек-офіс, але через велику кількість відвідувачів та черги, бек-офіс з цього приміщення забрали. Концепція дизайну полягає в тому, що тут є коло, навколо якого можна обійти й отримати різну інформацію, що дозволяє отримати доступ більшій кількості відвідувачів. Ми додали планшети, котрими відвідувачі могли б користуватись самотужки, також окремий відділ з поліграфією, котру теж можна взяти самому.

Ідея дизайнера полягала в тому, щоб поєднати сучасність та минуле – стеля лишилась автентичною, просто пофарбована у нейтральний білий колір, а підлога та стіни більш сучасні та яскраві.

Тетяна Бей

керівниця відділу «Музей міста» при ЛКП «Центр розвитку туризму Львова»

Відділ, у якому я працюю, був створений спеціально для того, щоб запустити проект «Музей міста». Разом з колегою, Олександрою Провозін, ми працюємо над тим, щоб у просторах підвалу ратуші повноцінно запрацював «Музей міста». Перша частина – це ремонтні роботи. Потрібно підготувати простір, зробити ремонт, забезпечити приміщення всім необхідним виставковим обладнанням. З іншого боку, паралельно ми напрацьовуємо зміст, наповнення музею та починаємо робити невеликі проекти, аби привернути увагу до простору, знайти друзів, партнерів та призвичаїти людей до того, що тут буде. Ми називаємо це «тестовим етапом» або «Музей, якого ще немає».

Перший реалізований проект «Музею, якого ще немає» – «Міста, що зникають» Петра Сметани. Річ у тім, що перший проект в цих підвалах від імені музею міста ми зробили в травні, до міжнародного дня музеїв – він так і називався, «Музей, якого ще немає». Тут були питання про те, що таке музей, що таке місто. Люди залишали свої коментарі, що до того, яким би він мав бути.

Цей простір не є ідеальним в ролі виставкової зали, бо це підземні приміщення, особливі клімат та температура. Ми передбачаємо, що зробимо цей простір максимально зручним для виставок, для експонування історичних артефактів, творів мистецтва. тут плануємо встановити спеціальну галерейну систему освітлення, доступ до розеток, зокрема підлогових. Має бути вентиляційна система, щоб підтримувати температуру в приміщенні впродовж усього року. Наразі ж працюємо з тим, що є, і тим станом приміщення, який маємо зараз. Також специфіка полягає у тому, що ця будівля –  пам’ятка національного значення. Тому ми підготували проектно-кошторисну документацію, котра зараз  на експертизі, і лише коли вона пройде експертизу, ми зможемо почати ремонтні роботи в цих підвалах. Їх фінансуватиме Львівська міська рада. Тоді ми зможемо почати перший проект вже не в «Музеї, якого ще немає», а в «Музеї міста».