Де ти працюєшЯ працюю у Мистецькому Арсеналі

Фото: Володимир Шуваєв

ПЛОЩА:  загальна площа – 9,8 га, експозиційна площа будівлі – 56 тис. м2

КІЛЬКІСТЬ ПОВЕРХІВ: 4

СПІВРОБІТНИКІВ: 69

Про історію Арсеналу

Будівля Арсеналу у плані прямокутна (168 на 135 м), має заокруглене наріжжя. У внутрішньому подвір’ї є чотири брами, які розташовані по осі фасадів. Стіни завтовшки близько двох метрів, склепіння – з київської цегли.

Під час археологічних розкопок у внутрішньому дворі Старого Арсеналу було виявлено залишки фундаментів кам’яної Вознесенської церкви та значний поховальний комплекс, також знайдено глиняний посуд, архітектурно-декоративні вироби, знахідки гутного скла, монети польсько-литовської, балтійсько-шведської та російської чеканки від ХV до ХІХ ст.

Будівля Старого Арсеналу – історико-архітектурна пам’ятка державного значення на заповідній території Старої Києво-Печерської фортеці. Старий Арсенал першим у Києві був зведений у стилі класицизму (1784 - 1801 рр.). Через властивості місцевої глини цегла набувала жовто-бурштинового відтінку, тому Арсенал називали порцеляновим.

У 1051 р. чернець Антоній заснував тут печерний монастир. У 1073 р. був закладений наземний храм Успіння Пресвятої Богородиці. Місцевість напроти Києво-Печерського монастиря, де сьогодні розміщено корпус Старого Арсеналу, певний час залишалася незаселеною. На початку ХVІІ ст. тут виник Вознесенський дівочий монастир, у 1688-1707 рр. ігуменею монастиря була Марія Мазепина. Меценатом монастиря був її син, Іван Мазепа. Коштом Марії Магдалини у 1701-1705 рр. замість дерев’яної Вознесенської церкви звели кам’яний п’ятиглавий собор та дзвіницю, також церкву Покрови Богородиці. Храми були розібрані у 1798 р. під час будівництва Арсеналу.

Указ про спорудження у Києві великого «магазейна» чи Арсеналу, тобто майстерень для виготовлення боєприпасів, деталей для гармат, їх складання і ремонту, був підписаний імператрицею Єлизаветою Петрівною у 1750 р. Перше дерев’яне приміщення «магазейна» було споруджено у 1750-1763 рр. Арсенал діяв як промислове підприємство. Ще один указ щодо Арсеналу був підписаний Катериною ІІ у травні 1783 р. Кошторис споруди мав скласти 300 тис. рублів, будівництво закінчили у 1801 році.

У 30-х рр. ХІХ ст. Стара Печерська фортеця повністю втратила свою оборонну роль і перетворилась на виробничо-складський комплекс. Під час Другої світової війни частину Арсеналу було зруйновано вибухом. Після війни дах і внутрішні цегляні колони у західній, південній і східних частинах будівлі було розібрано, а натомість споруджено систему сталевих ферм зі скляним дахом для створення відкритого простору виробничого призначення. У цей період на території Арсеналу з’явилися також допоміжні споруди.

У 1979 р. комплекс Арсеналу з прилеглою територією отримав статус пам’ятки архітектури та військової інженерії. З січня 1951 р. до кінця 1990-х рр. Арсенал перебував у відомстві Міністерства оборони. Тут функціонував Київський ремонтний завод. У 2000 р. було вирішено передати об’єкт для створення закладу, який би використовувався в інтересах культури і мистецтва. На сьогодні Старий Арсенал – головний об’єкт Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький Арсенал».

Міфи Арсеналу

Кажуть, що між Арсеналом та Києво-Печерською лаврою, а також Маріїнським палацом є підземні ходи. Насправді підземних ходів не виявлено. Існує лише підземна галерея, прокладена під одним зі збережених фортечних валів – так звана «потерна».

Мати Івана Мазепи була похована на території Арсеналу. Точне місце поховання Марії Мазепиної не відоме.

Тут розпочалося більшовицьке повстання 1918 року, відоме як повстання на заводі «Арсенал». Повстання розпочалось в іншому місці – на заводі «Арсенал», корпус якого зараз розташований поблизу виходу з метро «Арсенальна».

Археологи під час досліджень виявили масові поховання жертв політичних репресій. Проте на жодній із ділянок, обстежених науковцям, поховань ХХ ст. не виявлено.

Про національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал»

Мистецький Арсенал інтегрує та розвиває різні мистецтва та культурні практики завдяки напрямам-лабораторіям, які постійно взаємодіють між собою.

Протягом року відбуваються події, пов’язані з літературою та книговиданням. Під час фестивалю «Книжковий арсенал» проходить безліч зустрічей, презентацій і дискусій. У межах Літературної лабораторії відбуваються різноманітні заходи для тих, хто причетний до української літератури: митців, письменників, перекладачів, редакторів, видавців, дизайнерів. Разом із Франкфуртським книжковим ярмарком була організована Літня академія. Проводяться внутрішні заходи, які спрямовані на підвищення кваліфікації, розширення світогляду українських видавців, менеджерів книговидання. Заплановані майстерні для перекладачів, заходи для вчителів літератури середньої школи. Вони спрямовані на те, аби викладачі вищої школи і письменники співпрацювали з тими, хто викладає літературу у середній школі. Робота Літературної лабораторії націлена на інтеграцію літературного та книжкового середовища.

Відділ освітніх програм займається організацією освітньої взаємодії з публікою. До кожного з виставкових проектів є певна освітня програма – це лекції, дискусії, воркшопи, майстеркласи, є програми для дорослих, для школярів, підліткові, дитячі.

Лабораторія сучасного мистецтва нині працює над проектом «Медіа 90-х», тобто фото та відео, створені з 1990 до 1999 рр. У межах лабораторії планується розмістити резиденції, сезонні майстерні.

Театральна лабораторія має створити новий перформативний простір, який розвиватиме напрямки взаємодії театру, візуального мистецтва, мультимедіа і нових технологій. Для Театральної лабораторії планують залучити другий поверх Арсеналу. Проводитимуться творчі салони, майстер-класи, дискусії, орієнтовані на спеціалістів. Триває робота над програмою, пов’язаною з інклюзивною освітою, заплановані лекції для педагогів: як театр може допомогти в навчанні. Перша вистава має відбутися у грудні 2017 року.

У мої обов’язки входить розвиток інституції і, власне, управління нею, розробка програм, робота над стратегією, розвиток людей, які тут працюють, тобто їхніх навичок. Я над цим працюю не сама, а з іншими колегами.

Я не можу знайти щось таке, що мені більше подобається в Арсеналі. Я би сказала, що мені подобається ця інституція, подобається її розвивати, працювати з людьми, із культурними проектами. В Арсеналі ти робиш щось, у що віриш, що впливає на суспільство загалом, а згодом стає частиною історії української культури. Це відчуття, яке дуже захоплює.

Я думаю, що в Арсеналі вже всього дуже багато, потрібні тільки спроможності, щоб це все робити. Спроможність – це люди, яких має бути більше, із ще кращими знаннями, вміннями. Потрібно вміти співпрацювати разом.

Арсенал дуже великий, навіть вихід за вали – це вже ціла подорож. Ти просто губишся у цьому ландшафті. Будинок є пам’яткою архітектури, він пережив цікаві метаморфози архітектурно та історично. Він насправді дуже великий, завжди можна знайти місце, про яке ще не знав.

Улюбленого місця немає. У мене немає улюбленої книжки чи фільму, я у таких категоріях не думаю, мені дуже важко виділити щось конкретне.

Уперше на територію Арсеналу я потрапила на початку літа 2005 року, коли працювала в Інституті археології.

На той час Арсенал уже не підпорядковувався Міністерству оборони кілька років, і ми з колегами-археологами стали одними із перших цивільних, які тут масово і надовго оселилися. Більшість робіт ми виконали за один сезон, це 2005 рік – початок 2006-го. Тоді дослідили всю територію внутрішнього подвір’я і частково провели розкопки всередині будівлі. Це було справжнє щастя – отримати доступ до непорушеної ділянки історичної території Києва у серці Печерська. Адже більшу частину свого життя будівля перебувала в підпорядкуванні військових. Тому тут ніхто ніколи не проводив археологічні дослідження.

Під час розкопок ми виявили рештки колишнього жіночого Вознесенсього монастиря, настоятелькою якого, наскільки відомо з писемних джерел, певний час була мати Івана Мазепи, Марія Магдалина. І тут був просто неймовірний комплекс археологічних знахідок. Люди зазвичай питають, чи знайшли ми золото. Але головний арсенальський скарб – кераміка ХVІІ століття, монастирських часів. Вона допомагає краще зрозуміти, як у ті часи жили люди. Зараз ці знахідки є частиною фондової колекції Арсеналу.

Для мене Арсенал – це потужне місце сили, дуже важливе не просто як виставковий майданчик, а як територія з історичною пам’яттю. Я насправді дуже люблю територію за валами, тому що це особливий простір. Сподіваюсь, що в близькому майбутньому він стане частиною парку Мистецького Арсеналу.

Відділ розвитку послуг для відвідувачів займається організацією тих чи інших подій, бере участь у підготовці виставок, фестивалів: інформація для відвідувачів, розташування, робота касирів, магазину, адміністраторів, кафе. Якщо проходить великий фестиваль, то у нашу частину роботи також входить питання реєстрації, електронних квитків, звичайних квитків, інформування людей, які вже тут знаходяться, а також навігація.

Цього року ми ввели електронні квитки, які дозволяють не стояти в чергах, встановили банківські термінали і банкомат.

Якщо говорити про проблемні питання, то це, звичайно, черга на вхід на «Книжковий арсенал». Об’єктивно ми її не можемо сильно зменшити тільки через те, що великі потоки людей у самому Мистецькому Арсеналі порушують правила безпеки та створюють незручності перебування у просторі. Ми це побачили на прикладі того ж «Музею новин», коли у нас працювало паралельно дві каси, а крім цього – система електронних квитків.  Люди почали швидше проходити, але оскільки всі вони хотіли одночасно подивитися виставку, мати доступ до експонатів, то утворювалися черги вже до інсталяцій.

Те саме відбувається і з «Книжковим арсеналом». Цього року ми робили окремий вхід для людей з електронним квитками – для тих, хто зареєстрований. Але у годину пік є велике навантаження на ліве чи праве крило – залежно від того, де які події відбуваються. Щоб уникнути цього і зробити більшим доступ до Мистецького Арсеналу, наступного ріку плануємо максимально задіяти другий поверх. Зараз на другий поверх немає доступу людям з інвалідністю і батькам з дитячими візочками, тому нам треба думати, як вирішити цю проблему.

Максимально допустима кількість відвідувачів в Мистецькому Арсеналі залежить від того, де відбувається подія. Якщо задіяне і подвір’я, то це може бути 3 тисячі людей одночасно. Якщо це приміщення й одне крило – близько тисячі.