The Village Україна розповідає історії локальних українських виробників. Експерти допомагають малим брендам долати труднощі та досягати цілей.

Марина Шило, засновниця проекту Тьотя Мотя, два роки тому почала готувати сиров’ялені ковбаси. Рецепт привезла з Італії, куди їздила до друзів. Тоді Марина з чоловіком помітили, що в Україні не знайти подібних натуральних м’ясних продуктів.

«Спочатку ми спробували зав’ялити ковбасу для себе. Перші рази виходило погано, але щомісяця ми вдосконалювались. Для виробництва таких ковбас потрібно тренуватися: вчитися правильно набивати м’ясо, щоб не залишалось повітря в середині. Першими продукцію спробували наші друзі, потім я виклала фотографії у Facebook, і одразу знайшлось багато охочих купувати», – розповідає засновниця проекту.

Свинину Марина замовляє у місцевого домашнього господарства у Чернігові. М’ясо засолюють кілька днів, перемелюють, додають натуральні спеції та біле сухе вино. Ковбаса в’ялиться у спеціальній камері не менше місяця. В асортименті «Тьотя Мотя» є 4 види ковбаси: класична, з сиром дорблю, з білими грибами, з зернами гірчиці.

Марина живе з сім’єю у Чернігові, бізнес розвиває також там. За 2 роки виробництво «Тьотя Мотя» переїхало з домашньої кухні у власний цех, збудували камеру для в’ялення з витриманою температурою та правильним повітряним потоком. На місяць встигають виготовити 200-300 кілограмів ковбаси.

Проблема бренду

Марина Шило

засновниця «Тьотя Мотя»

«Я не розумію, як налагодити процес виробництва на великих об’ємах, скільки працівників мені потрібно, як спланувати структуру компанії, на що звертати увагу в першу чергу. Я зараз тренуюсь це робити на маленьких об’ємах, але я нова людина у підприємницькій діяльності.

У мене немає цілі розбудувати завод. Хоча, можливо, це було б навіть більш прибутково, але я хочу, щоб це лишалось справою мого життя. Мені однозначно не вистачає знань у сфері управління виробництвом та у сфері просування продукту. Як налагодити виробництво так, щоб об’єми відповідали попиту?

Також важливо зрозуміти, які інвестиції потрібні, тому що обладнання дуже дороге, а наші оберти зараз не дозволяють все купити. Хотілося б зрозуміти, який у нас ринок і які шанси нам на ньому ефективно продаватись».

Експерт

Олександр Пазинюк
 керівник департаменту фермерської продукції «Лавка традицій»

«Все нове і крафтове — модно, поява таких як «Тьотя Мотя», «Ham.Lo», «Шкварка», «Димне М’ясо» – це поштовх «старичкам» ринку, які засиділися.

За кордоном є популярними сімейні традиції: з покоління в покоління передаються секретні рецепти, технології. Люди будують цілі мережі магазинів на ідеї бабусиного рецепту. «Тьотя Мотя» повинні придумати історію навколо свого бренду, відповісти на питання: навіщо нам італійські ковбаси?

Якщо виробник планує заходити в супермаркет, то потрібно подумати про об’єми свого виробництва. Вони залежать від сегменту, чим дорожчий продукт – тим він більш нішевий. Для рітейлу найголовнішою буде не кількість, а стабільність якості та наявності, а кількість – це другорядне питання, адже з мережами, можна пробувати працювати з однієї торгової точки (наприклад, «Лавка Традицій»).

Вимоги до будь-якого товару на ринку мережевих супермаркетів найприскіпливіші і дуже суворі, тому що в першу чергу – це продукти харчування. Ми точно і безпосередньо несемо відповідальність перед нашими гостями. Тому, халатність, байдужість, «халтура» одразу помічаються. Інколи, щоб виробник потрапив на полицю, може пройти не один місяць, а то і рік підготовки.

Для того щоб «Тьотя Мотя» продавалась у супермаркетах, потрібно у першу чергу розвивати свій бренд, по-друге – пам’ятати про аутсорсинг і не боятися його. Це допомагає маленькій команді керувати виробництвом і проектом одночасно. По-третє, треба пам’ятати, що всіх грошей не заробиш і не втрачати «людяність».