Рішення залишити Експоцентр України, концепція розвитку першого в Україні інноваційного парку та особиста мотивація – керівні партнери UNIT City Максим Бахматов і Максим Яковер розповіли про все це у великому інтерв’ю The Village Україна.

Фотографії

Діани Андруник

– «Ми розробили концепцію розвитку ВДНГ на 40 років. Реалізація цього проекту створить унікальні можливості для парку, зокрема як для інноваційно-культурного центру. Та незважаючи на загальну підтримку, як з боку партнерів та інвесторів, так і держави, законодавча платформа поки не дозволяє діяти цій концепції». Це цитата з вашої публікації про вихід із Експоцентру України. Які проблеми з законодавством ви маєте на увазі?

Яковер: На ВДНГ ми росли експоненційно. І це було цікаво до того моменту, поки ми розуміли, що нарощували масштаби. Але для того, щоб продовжити експоненційне зростання, треба було починати реалізовувати концепцію. У момент, коли ми зрозуміли, що її складно буде реалізувати, ми вийшли з проекта.

Бахматов: Ми розписали план на найближчі п’ять-десять – і аж до 2056 року. Ми розписували цю концепцію як проект публічно-приватного партнерства (ППП). У світі за цією схемою працює мільярд успішних підприємств. Держава входить у них певним активом, інвестор входить грошима – і це працює.

Ми теж думали, що це можливо. Та виявилось, що в Україні для цього потрібні рішення трьох міністерств, постанова Кабміну, рішення Державного управління справами тощо.

В ідеальному світі є процедура ППП. Та в реальному світі, як ми з’ясували, до неї дійти непросто. Без надзусиль цього зробити неможливо. І ми зрозуміли, шо наших надзусиль буде недостатньо.

– Як ви загалом оцінюєте свій період роботи на ВДНГ? Є те, про що ви зараз шкодуєте?

Бахматов: Загалом ми успішно оцінюємо проект. Чи багато ми встигли зробити? Так, встигли досить багато. Та чи реалізували ми все, що хотіли? Ні, не реалізували.

– Повертаючись до теми UNIT City. Чим вас привабив цей комплекс? Ви люди, які зробили собі ім’я в приватному секторі. Було бажання повернутися в бізнес?

Яковер: Один старий знайомий запросив мене на зустріч. Я показав йому, що ми плануємо робити на ВДНГ. Вони мені сказали: «Хороша концепція. Ми навіть віримо, що у вас усе вийде». Але запитали, скільки часу потрібно для підготовки документів. Я відповів, що знадобиться два роки. Вони кажуть: «За два роки ми тут уже все побудуємо».

Бахматов: У приватному бізнесі ти можеш рухатися поступово. Але ти завжди сам будеш двигуном цього процесу. Державне підприємство рухається абсолютно інакше.

[UNIT City] – великий інвестиційний проект. Ми тут зможемо реалізувати все те, чого не змогли б реалізувати там. І ми зробимо це значно ефективніше. Результат і для себе, і для країни ми покажемо значно швидше.

– Ви керівні партнери (managing partners) UNIT City. Як саме відбувається процес керівництва підприємством? Що саме входить до ваших обов’язків?

Яковер: Наші обов’язки – розвиток, керівництво і управління проектом.

Бахматов: Максим [Яковер] відповідає за стратегію, еко-систему, побудову спільноти та бренд/PR. Я відповідаю за бізнес-девелопмент і продажі.

– Що передбачає формат «інноваційного парку»?

Бахматов: Місія парку – створення компаній, створення технологій і занурення України у світовий контекст.

Яковер: Традиційно компанії розміщувалися в бізнес-центрах. Ця концепція вигадана на Заході, вона закінчила свій розвиток у 80-х роках ХХ століття. В Україні просто не всі про це знають. Десь тридцять років тому почала розвиватися концепція технопарків і наукових парків. Як правило, це закриті території на кордоні міста, з обмеженим рівнем доступу. Вони про науку. Драйвить їх або державний, або громадський сектор – наприклад, університети чи корпорації.

З середини 2000-х стало зрозуміло, що основні інновації – справа стартапів і молоді. У молоді абсолютно інші вимоги до інфраструктури, до місця, де вони творять, вчаться і відпочивають. Тому почала розвиватися концепція innovation districts чи areas of innovations. Це саме те, що ми будуємо.

Ми спеціально продумуємо атмосферу – через дизайн. Ми готуємо спеціалізований ком’юніті менеджмент – щоб резиденти одразу потрапляли в мережу контактів. Про розвиток парку ми думаємо проактивно.

– Ви кажете, що в UNIT City є місце не лише для ІТ-сфери, а й для всіх галузей креативної економіки.

Яковер: Ми не говоримо про ІТ, ми говоримо про креативні індустрії та технології як складову цих індустрій. Це цілий спектр: медіа, діджитал-медіа, дизайн, відео-контент, продакшн, освітні проекти тощо. Наразі ми залучили невеликі, але знакові українські компанії. Крім того ми ведемо перемовини з багатьома іншими проектами.

Нам цікаво все, що пов’язано з науково-дослідними (R&D) проектами у різних сферах. Нам точно цікава освіта. Ми готуємо потужну інфраструктуру для великих технологічних компаній. І коли ми запустимо коворкінг – підготуємо для стартапів веилкий перелік сервісів, що допоможуть швидко зростатати. Для лабораторій та акселераторів, ми готуємо найбільш привабливі умови.

Бахматов: Є дослідження, яке свідчить про те, що інвестиції у креативні галузі економіки приносять в 3,5 рази більше, ніж у звичайні. Саме тому останні двадцять років креативна економіка залучає стільки грошей.

– Та чому інвестор вирішив розпочати цей проект саме зараз? Під час анонсу ви стверджували, що ще кілька років тому не могли уявити, що в Україні можливий запуск такого парку.

Яковер: Можу процитувати інвестора: «Ми чекали, що тільки-но економіка запрацює, зможемо почати будівництво інноваційного парку. Ми чекали. І врешті вирішили: побудуємо інноваційний парк, а тоді запрацює й економіка».

Зараз ідеальний час, щоб будувати цей парк. Час прийшов. Ми двадцять років чекали, коли це відбудеться. І зараз воно почало будуватися. Ми б не входили в цей проект, якби ми в нього не вірили. Ми віримо в нього абсолютно. У нас розроблені детальні плани – на рік, на два, на три і далі.

– Коли ви приходили на ВДНГ, у вас був доволі високий рівень підтримки громадськості. Те, що ви спробували здійснити зміни на державному підприємстві – це викликало підтримку. Зараз ви починаєте співпрацю з українським олігархом Василем Хмельницьким (екс-народний депутат, який голосував за диктаторські закони 16 січня – ред.) – рівень підтримки вашого рішення може бути нижчим. Ви йдете на цей крок свідомо?

Яковер: Я вважаю, що це один із найкрутіших інфраструктурних проектів України. Масштаби цієї історії будуть зрозумілі за кілька років. Коли реалізується картинка, яка в нас із Максом зараз є в голові. І ми маємо на увазі не квадратні метри, а середовище і еко-систему.

Бахматов: Нашою метою, незалежно від того де ми працюємо та який проект реалізуємо, є розвивати країну. Форма власності не важлива. Нас цікавить збільшення капіталізації країни. Інтелектуальної, емоційної, матеріальної, збільшення ресурсу.

Безумовно, підтримка ВДНГ була дуже великою, відчутною. Та з іншого боку, люди висловлювали й невдоволення певними змінами. Адже ми прийшли на тиху виставку і почали робити її гучною. Це подобалося не всім.

ЯКОВЕР: Кілька років тому я міг би навести п’ять причин, чому в Україні було неможливо реалізувати подібний проект. Якщо все підрахувати, – витрати на школу, кафе, корпуси, – цифри просто не зійшлися б. Дуже добре, що з’явилася людина, яка готова ризикнути великими грошима, не маючи при цьому жодних гарантій.

– Цього місяця ви відкрили першу частину UNIT City. Чого варто очікувати після повноцінного запуску, запланованого на осінь?

Яковер: Зараз ми готуємо ще чотири бізнес-кампуси. Крім цього ми відкриємо коворкінги, акселератори тощо. Ми запрошуємо тих, кому цікаво розвивати цей парк разом із нами.

Бахматов: Перший корпоративний акселератор стартує, ми нещодавно про це оголосили. Він називається Radar Tech. Це підприємство, яке займається корпоративними акселераторами. Перший його проект на території UNIT – акселератор, запущений спільно з компанією Київстар.

– Чому для вас важливо зробити цей проект успішним?

Яковер: Це найбільш амбітний інфраструктурний проект у країні. Я щасливий, що можу докласти руку до його створення.

Бахматов: Не можна знижувати градус. Після такого проекта, як ВДНГ, треба рухатися вгору. Або вбік. Або йти саджати капусту. Але ще рано, нам ще років сорок не можна саджати капусту. Ми будемо розвивати цей проект. Знаємо, що він буде реалізований. Це справжнє місто в місті. Це цікаво, це амбітно – і це нам під силу.